РЕЧЕВАЯ ИРОНИЯ КАК ВЫХОД ИЗ КОНФЛИКТА МЕЖДУ КОММУНИКАТИВНЫМИ И НЕКОММУНИКАТИВНЫМИ ПОСТУЛАТАМИ

Abstract

Стаття є спробою описати функції, які виконує мовленнєва іронія у ситуації конфлікту між вимогами комунікативних та некомунікативних постулатів. Особливості взаємодії іронічного наміру мовця з дискурсивними правилами принципу кооперації, які описують висловлення з позиції оцінки його комунікативного внеску в розмову, та з максимами принципу ввічливості, що стосуються реалізації соціальних стратегій стриманості, поваги та близькості, досліджуються у ситуації безпосереднього діалогічного спілкування між комунікантами. Проведено прагмалінгвістичний аналіз значення іронічних висловлень. Визначаються основні напрямки зустрічної дії комунікативних вимог щодо дотримання мовцем оптимальної кількості або повноти інформації, її якості, релевантності, способу або манери висловлення з одного боку, та максим такту, великодушності, схвалення, скромності, згоди та симпатії, які утворюють принцип ввічливості, з іншого боку. З’ясовано, що реалізації іронічних мовленнєвих актів сприяє навмисне невиконання мовцем вимог комунікативних постулатів з метою дотримання максим ввічливості, чим конфлікт між комунікативними та некомунікативними правилами вирішується на користь других.