ПІДГОТОВКА УЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ У ЦЕРКОВНО-УЧИТЕЛЬСЬКИХ ШКОЛАХ НАПРИКІНЦІ XIX-НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Abstract

На основі систематизації відомостей про церковно-учительську школу в Києві, офіційних звітів про аналогічні школи та введення у науковий обіг архівних джерел, у статті висвітлюється одна із складових частин церковного педагогічного досвіду-підготовка учителів для церковнопарафіяльних шкіл. Зазначається, що швидке поширення церковнопарафіяльної освіти після її поновного відродження з 1884 року загострило проблему підготовки учительських кадрів. Саме тому при Київському Михайлівському Золотоверхому монастирі 1890 року була відкрита церковно – учительська школа, яка виконувала два завдання: підготовка учителів для церковнопарафіяльних шкіл і підготовка псаломників та інших членів церковного кліру. Нововідкрита школа на навчання приймала селянських дітей віком 15 – 18 років, які уже мали освіту одно-двокласних церковнопарафіяльних шкіл. Шкільне життя було вибудуване за зразком монастирського, а навчальна програма розрахована на два роки і являла собою дещо розширену програму другокласних шкіл, у яких значна увага приділялася навчанню церковному співу. У статті наводиться статистика церковно – учительських шкіл початку XX ст. , з якої видно, що шкіл цього типу в державі налічувалося більше 20 ( у 1914 р. – 21 школа ). З них тільки 8 було жіночих. Щорічно учительську підготовку у них здобували до 1700 осіб. Така кількість не задовольняла потребу в учительських кадрах, але більшого поширення цей тип шкіл не набув.