Literary works as a means of forming emotional and valuebased attitudes towards the natural environment in preschoolers

Abstract

У статті з’ясовано, що емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля – особливий вид суб’єктивного ставлення до цінностей природи, що виявляється в емоціях задоволення – незадоволення, радості – суму, захоплення – зневаги в процесі взаємодії з об’єктами природи. Визначено, що серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної компетентності, морально-ціннісних орієнтацій особис-тості, що є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмис-лення власної поведінки в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи. З’ясовано, що літературні твори є важливішим засобом емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля у дітей дошкільного віку.Встановлено, що творча трансформація дітьми змісту знайомих літературних творів та інтеграція їх у різні види діяльності під керівництвом вихователя також є важливим чинником формування емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля. У кожній віковій групі реалізуються певні програмові завдання щодо формування емоційно-ціннісного ставлення до прир одного довкілля. Діти повинні мати чітке уявлення про цінність природного довкілля, його надзвичайне значення для життя людини, а також знати про те, що людина впливає на довкілля, що його екологічний стан залежить від її діяльності.Зокрема, обґрунтовано,що педагогам необхідно враховувати, що сучас-ний освітній процес повинен бути спрямований на формування психологічних властивостей особистості, таких: потреба у спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки й діяльності з охорони природи.Встановлено, що поетико-прозаїчна природа літературних творів відкриває широкі можливості для педагогів-практиків та батьків, які під час співпраці з дітьми можуть оперувати їхніми здібностями активних слухачів, враховуючи соціально-педагогічний ефект казки. Узагальнено, що виховання через літературу призводить до значних змін емоцій, почуттів дитини, що сприяє виникненню в дитини живого відгуку на різні події життя, перебудовує її суб’єктивний світ.