ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ʽДОЛЯʼ У ПОЕЗІЇЛЕСІ УКРАЇНКИ

Abstract

У статті проаналізовано засоби вербалізації концепту ʽдоляʼ у поезії Лесі Українки. Зазначений концепт, під яким ми розуміємо інформаційну структуру свідомості, що містить сукупність знань про обʼєкт пізнання, є одним із найбільш важливих у свідомості й культурі людини, оскільки відіграє важливу роль у системі світобачення й визначає загальне сприйняття та розуміння світу, а також місце люд ини вньому. Сьогодення показує, що питання долі залишається актуальним як ніколи. Дивлячись на історію України крізьпризму життя Лесі Українки,у вічі одразу впадає разюча тотожність – в обох випадках доля складна, нерідко сповнена болем і стражданнями.Протеде є біль, там, нерідко,є й боротьба, а саме тому – це історія сильної духом нації та окремої її представниці,для яких життєві труднощі стають не «закінченням драми», а каталізатором для проявлення мужності, стійкості та сили «сміятись, щоб не плакати».Виходячи з цього, непростий життєвий шлях письменниці дає можливість у повній мірі дослідити різноманітні й нерідко навіть антонімічні іпостасії зазначеного концепту.Так, утворах авторки ʽдоляʼ постає у значенні ʽщастяʼ, яке нерідко, за народними уявленнями, потрібно шукати, докладаючи зусилля та долаючи життєві негаразди; вияву Божої волі: долязалежить від вищої духовної істоти,від волі Бога, у цьому і постає сакральність цього поняття;лиха танедолі, коли доля постає символом нещастя, своєрідного фатуму. Також концепт ʽдоляʼ постає і у значенні зв’язку із життям, тобто для Лесі Українкидоляі уособлювала саме життя. Таким чиномосновіаналізутрьох збірок поезійпроілюстрованоті вербалізатори,за допомогою яких поетеса репрезентує поняття доліта доведено, що воно було і залишається важливим елементом української етнокультури, оскільки опосередковано відображає такі національні риси характеру як витривалість, терплячість та вміння переносити життєві випробування.