Світ морально-етичної досконалості й естетичної гармонії у творчості Ірини Жиленко

Abstract

Ірину Жиленко можна описати як дорослу дитину, вічно-закохані очі в життя, зрілість і невагомість у думках одночасно переплітаються в одній особистості. Іронічна та безтурботна, захоплена подіями навколо себе неначе казкою, наївна, життєрадісна й печальна. Така була й є та буде жевріти на сторінках шістдесятництва та й майбуття творчість, що виливається з характеру поетеси та й не забудуть її повік люди через незвичайність, неоднорідність, захопленість усім навколо! Оптимістична та парадоксальна зі стрижкою чи то школяра чи школярки, саркастична, патріотична та прозірлива як сама Поезія. Дитинство поетеси пройшло у війні та без найрідніших серцю людей та проте мисткиня знаходить віддушину в рідному слові та його марші танцюючих думок. Крім віршів, збірок Ірина Жиленко вилила душу у власних, наповнених мріями, мемуарах, які назвала теж з надією та оптимізмом «Homo feriens» («людина святкуюча»). Про неї говорить сама назва, повна радощів життя, дивлячись на світ оком із позитивним баченням, деколи фантастичним, вона крокує в ногу з часом, даруючи тепло у душі читачів, любощі очам і надію в помисли. Сенси в поезії заховані деінде, і ні, все і так очевидно, поетеса знаходить незвичайне в звичайному, небуденне в буденному, дарує радість моменту та ловить святкову мить. Ірина Жиленко поєднанням святкового та буденного створює світ радості, тепла, естетичної гармонії в роботі, любові, материнстві. Лірична героїня поетеси намагається створити навколо себе захищений родинний мікрокосм любові, оптимізму, впорядкованості, гармонійного стану душі, чим менш віддаленого від дитинства. Її твори багаті фольклорними символами, назвами предметів побуту українців, що робить їх близькими й зрозумілими підростаючому поколінню. Ірина Жиленко прагнула донести дітям і дорослим майстерно створеними поетичними засобами красу морально-етичних цінностей, естетичну довершеність світу, його неповторність, і різнобарвність.