Мова як найвища ідентифікаційна цінність

Abstract

Початок двадцятих років нинішнього століття означений якісними змінами в житті українського суспільства, людини зокрема, підвищенними цінностями як до національної самобутності, загальної національної культури, так і до української мови як основної ознаки держави, як генетичного коду нашого народу, як національно-культурного феномену. Розуміння культури неможливе без вивчення її мовного коду, ролі мови як форми самовираження культури і засобу її формування, оскільки мова як багатофункціональна знакова система має соціальну, історичну та естетичну цінність.

Мова як природна знакова система обслуговує суспільство для здійснення насамперед основних операцій з інформацією: її створення, зберігання, трансляція, опрацювання, трансформація, обмін. Людина глобалізована найбільш ефективно за умови її здатності до безпосереднього спілкування зі світом. Належний рівень володіння мовою уможливлює особистість ясно, точно, нормативно формулювати й передавати свої думки та адекватно розуміти інформацію інших. У зв’язку з цим, головне завдання студента, майбутнього вчителя любити і берегти мову, досконало володіти мовою, вільно мислити і комунікувати засобами мови.