Спільнота Уманського повіту Київської губернії у Січневому повстанні 1863—1864 рр.

Abstract

Мета — спроба висвітлення подій Січневого повстання на регіональному рівні крізь призму протистояння/взаємодії шляхти, селянства, церкви та імперської влади. Методологія ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціально-історичних методів дослідження, зокрема проблемно-хронологічного, історико-біографічного, порівняльно-історичного. Наукова новизна. На основі нововиявлених та вже відомих архівних документів зроблено спробу переосмислити події Січневого повстання на Уманщині. Висновки. Уманський повіт був одним із найбільших у Київській губернії, а позиції польської шляхти щодо впливу на місцеве життя після придушення повстання 1830—1831 рр., попри репресивні заходи російської влади, не послабилися. Аналіз джерел спростовує твердження про значну активність повстанців на території повіту, проте водночас підтверджує, що місцева шляхта підтримувала польський рух і Січневе повстання (таємні наради, переховування зброї та набоїв, долучення окремих осіб до загонів), а деякі російські чиновники були до поляків ліберально налаштовані. Ставлення християнських церков до подій повстання було своєрідним віддзеркаленням ставлення імперської влади до правобережної шляхти, яка переважно сповідувала римо-католицизм. Застосовані репресивні заходи царату лише дещо зменшили польські впливи в економічному, суспільному та культурному житті повіту.