Формування наукових засад антропофітоценології як галузі антропогенного ландшафтознавства

Abstract

Анотація Феномени адвентивної та синантропної флори можна розглядати як із біологічних позицій – тоді вони вивчаються як елементи фітоценозу й біоценозу в цілому, так і з географічних – тоді базовим поняттям у дослідженні стає ландшафт. Адвентивні та синантропні види виступають елементами біоценозу й ландшафту одночасно, але саме ландшафтний підхід дає змогу висвітлити вказану вище наукову проблему найповніше.

Дослідження адвентивних і синантропних фітоценозів мають міждисциплінарний характер. Через ключову роль людини в поширенні процесів адвентизації, синантропізації та фітоінвазій наукову дисципліну, що ставить такі дослідження в центр уваги, – антропофітоценологією.

Методологічну основу антропофітоценологічних досліджень становлять положення антропогенного ландшафтознавства, сучасної екології, ноосферології, концепція сталого розвитку, вчення про взаємодію природи та суспільства, а також закони діалектики, системний і синергетичний підходи тощо.

Антропофітоценологія пов’язана з такими фундаментальними та прикладними науками, як географія, екологія, ботаніка, транспортна логістика та ін.

Необхідною умовою утвердження антропофітоценології як наукової дисципліни є формування її власного поняттєво-термінологічного апарату, згрупованого навколо ключових понять географії, екології, ботаніки – «ландшафт», «фітоценоз», «адвентивний вид» тощо.

Ключові слова: адвентивна флора, синантропна флора, ландшафт, фітоценоз, міждисциплінарні зв’язки, поняттєво-термінологічний апарат.