Про вплив статусу віртуальної ідентичності здобувача на його толерантність до невизначеності

Abstract

Вступ. У віртуальному середовищі, де невизначеність є системоутворювальною властивістю, а соціальна ін формація – надлишковою і випереджає факти, несе багато фейків і суперечливих думок, найбільш затребуваною якістю користувача, що формує свою віртуальну ідентичність, стає толерантність до невизначеності. Методи. Використано адаптовані методики оцінювання віртуальної ідентичності "Статус ВІ" і толерантності до невизначеності MSTAT-I. Наявність і характер взаємозв'язку перевірялися за допомогою кореляційного аналізу (r-критерій Пірсона), регресійного аналізу (F-критерій Фішера) і моделювання структурними рівняннями (SEM). Обробку даних здійснено з використанням кореляційного аналізу (r-критерій), H-критерію Краскела – Уолліса й U-критерію Манна – Вітні, множинної лінійної регресії (метод найменших квадратів, МНК) і методу моделювання структурними рівнян нями (метод максимальної правдоподібності). Результати. Доведено, що користувачі студентського віку, які демонструють дифузну ВІ, відчуваючи труд нощі в осмисленому ініціативному самовираженні у віртуальному середовищі, є менш толерантними до невизначено сті порівняно з користувачами, орієнтованими на пошук і/або підтвердження ВІ (досягнута, вирішена, мораторій). Іншими словами, пошук і прийняття ВІ пов'язані з подоланням невизначеності шляхом вибору з безлічі альтернатив вираження "Я" у віртуальному середовищі. Прийняття віртуальної ідентичності збільшує толерантність до невизна ченості. Пошук віртуальної ідентичності пов'язаний із перевагою невизначеності. Користувачі з дифузною віртуаль ною ідентичністю демонстрували тенденцію до сприйняття невизначених (нових і двозначних) ситуацій як джерел загрози. З віком поглиблюється розуміння складних ситуацій і знижується інтерес до нових стимулів. Установлено, що віковий градієнт більш виражений у чоловіків, ніж у жінок, – у вибірці чоловіків показано прогноз значного зростання толерантності до невизначеності у віковому діапазоні 18–25 років. Висновки. У статті проаналізовано внесок компонентів і статусу віртуальної ідентичності у варіативність показників толерантності до невизначеності серед користувачів онлайн-платформ студентського віку. Зроблено спробу розширити межі попередніх досліджень психології ідентичності й толерантності до невизначеності, пропону ючи погляд на компоненти та статуси віртуальної ідентичності як предиктори толерантності до невизначеності молодих користувачів онлайн-платформ. Із цією метою вивчався зв'язок між показниками віртуальної ідентичності й толерантності до невизначеності серед користувачів онлайн-платформ студентського віку.