Опір радянській владі на Уманщині (друга половина ХХ ст.)

Abstract

Перші публікації про новітнє покоління борців за державність України, яке здійснювало свою діяльність у другій половині ХХ-го ст., з’явилися за кордоном. Дослідження американських істориків стосувалися лише появи так званого «дисидентського руху», який розпочався заледве в другій половині 60-х років. В Україні «дисидентський рух» історики ще називають «рухом шістдесятників». Авторів, які на науковому рівні висвітлювали цю сторінку історії України, було небагато – Дж. Берч [1], Кеннет Фармер[2], Ярослав Білоцеркович [3]. Названі автори ніколи не були в Україні і в своїх працях не в повному обсязі висвітлювали суспільно-політичні процеси, що відбувалися у другій половині ХХ ст. Якщо ми проаналізуємо задокументовану в наукових працях хронологію подій національно-визвольного спрямування другої половини ХХ ст., то побачимо, що часовий проміжок між діяльністю підпілля ОУН і початком дисидентського руху ще не досліджений в повній мірі. Отже, на сторінках пропонованої праці ми фрагментарно висвітлюємо участь підростаючого покоління у визвольній боротьбі українців і акцентуємо увагу на розвитку політичних подій у 80-х та 90-х роках минулого століття в регіоні Центральної України – Черкащині. Ми цілком свідомо уникаємо опису подій, які стосуються усієї України, оскільки дослідження такої тематики вже здійснені вітчизняними дослідниками названими вище. Черкащина є типовим регіоном Центральної України і проблема документування подій, які змінили хід історичного поступу України, є надто важливою. Фахівці-історики знають, що заспокоєння своєї свідомості тим, що події, про які ми ведемо мову, відбулися не так давно і про них ще жива пам’ять учасників цих подій, є надто слабким аргументом для виправдання бездіяльності в напрямі хронологічного документування.