ІНКЛЮЗИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ: ЗМІСТ ПОНЯТТЯ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Abstract

Стаття присвячена дослідженню поняття інклюзивного середовища як комплексного явища, що охоплює різні сфери життєдіяльності людини: освіту, професійну та культурно-дозвіллєву. Мета дослідження – проаналізувати зміст поняття «інклюзивне середовище» в різних сферах діяльності й схарактеризувати нормативно-правове забез- печення. Розглянуто інклюзивне середовище як простір, де створені умови для повноцінної участі всіх людей, незалеж- но від їхніх фізичних, гендерних, ментальних, соціальних чи культурних особливостей. У статті акцентовано увагу на тому, що інклюзивне освітнє середовище, інклюзивне робоче середовище, інклюзивне культурно-дозвіллєве середовище передбачає створення специфічних умов у певній сфері життєдіяльності людини з інвалідністю з метою повноцінної реалізації прав кожної людини, які закладено у Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (2006 р.), Цілі сталого роз- витку (ООН, 2015 р.), Закон України «Про освіту» (2017 р.), Закон України «Про соціальний захист осіб з інвалідністю в Україні» (1991 р.) та ін. Окреслено роль інклюзивного робочого середовища у забезпеченні рівних можливостей для працевлаштування. Представлено формування інклюзивного середовища у сфері інклюзивного культурно-дозвіллєвого простору, зокрема розвиток доступних культурних програм, інклюзивного туризму та спортивних ініціатив. Окрему увагу приділено трьом аспектам, які необхідно зреалізувати у кожній сфері, щоб вона набула статусу інклюзивності: безбар’єрність, архітектурна доступність, сприятливий психологічний клімат та професійна підготовка фахівців. У висновках наголошено на тому, що створення інклюзивного середовища вимагає системного підходу, який поєднує законодавчі ініціативи, громадську активність та підтримку з боку держави.