Додаткові заробітки як джерело наповнення селянських бюджетів у добу НЕПу (1921–1928 рр.).

dc.contributor.authorCвященко, Зінаїда Василівна
dc.contributor.authorТерпан, Ірина Михайлівна
dc.date.accessioned2025-03-03T14:28:23Z
dc.date.accessioned2026-11-03T20:04:12Z
dc.date.available2025-03-03T14:28:23Z
dc.date.issued2024
dc.descriptionhttps://ukr-selianyn-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/5273/5514uk_UA
dc.description.abstractМета – висвітлення на основі всебічного аналізу історичного матеріалу особливостей формування бюджету селянських господарств України в умовах НЕПу, та визначення питомої ваги додаткових заробітків як джерела грошового прибутку для селянських господарств різних економічних категорій. Наукова новизна. Наукова новизна полягає у тому, що вперше у сучасній вітчизняній історіографії розглядаються додаткові заробітки як джерело наповнення селянських бюджетів у період НЕПу та їх співвідношення з іншими фактичними джерелами доходів селянських господарств. Аналізуються кількісні і якісні показники участі селян у промислах, види заробітків поза сільським господарством, пріоритетність промислів як джерела грошового прибутку для селянських господарств УСРР різних економічних категорій. Висновки. У дохідній частині селянських бюджетів допоміжні галузі, промисли та сезонні підробітки відігравали важливу роль. Значний прошарок сільського населення становили селяни, які займалися кустарними промислами – гончарі, ковалі, рогозники, столяри, млинарі, ткачі, кравці, шевці, стельмахи. Ними виготовлялося до 70 % продукції дрібно-кустарної промисловості України. Масового характеру на селі попри заборону набрав такий промисел як самогоноваріння. В період НЕПу селяни з метою збалансування бюджету своїх господарств змушені були займатись різноманітними домашніми та відхожими промислами, працюючи на різних роботах за межами своїх господарств. Кількість господарств (переважно малоземельних), які вдавалися до такого способу поповнення селянських бюджетів невпинно зростала і на кінець 1920-х рр. досягла майже 50 %. Одночасно зі збільшенням кількості працюючих за межами своїх господарств зростала і питома вага доходів селянських господарств від заробітків, не пов’язаних із роботою у своєму господарстві. У 1926 р. заробітки в наймах в усіх галузях виробництва були головним джерелом існування для 9,6 % усіх селянських господарств, а для 28,1 % – слугували головним джерелом грошових доходів.uk_UA
dc.identifier.citationТерпан І.М., Священко З. В. Додаткові заробітки як джерело наповнення селянських бюджетів у добу НЕПу (1921–1928 рр.). Український селянин. 2024. Вип. 32. С. 56–65.uk_UA
dc.identifier.urihttps://dspace.unu.edu.ua/handle/123456789/17252
dc.publisherЧеркаський національний університет імені Богдана Хмельницькогоuk_UA
dc.relation.ispartofseriesУДК;94(477)"1921/1928":[338.434:331.34](045)
dc.subjectНЕПuk_UA
dc.subjectбюджетuk_UA
dc.subjectселянські промислиuk_UA
dc.subjectселянські господарстваuk_UA
dc.subjectдопоміжні галузіuk_UA
dc.titleДодаткові заробітки як джерело наповнення селянських бюджетів у добу НЕПу (1921–1928 рр.).uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
old.handle123456789/18112
old.id8314353a-c66e-41b3-8ab2-32ca063181bc
old.sourceSitedspace.udpu.edu.ua

Files

Original bundle

Now showing 1 - 1 of 1
Loading...
Thumbnail Image
Name:
Additional_earnings_as_a_source_of_replenishment_of_peasant_budgets_during_the_NEP_era_(1921–1928)..pdf
Size:
854.84 KB
Format:
Adobe Portable Document Format

Електронне сховище

Інституційний репозитарій для збереження, систематизації та відкритого доступу до наукових, навчальних і методичних матеріалів університету.

Контакти

Умань, Черкаська область, Україна

[email protected]