Потенціал регенеративного туризму для психічного благополуччя населення України в умовах соціальних трансформацій

Abstract

Статтю присвячено дослідженню потенціалу регенеративного туризму як інструменту ментального відновлення населення України в умовах системних суспільних трансформацій, спричинених тривалим соціально-економічним напруженням, війною та зростанням психоемоційного навантаження на населення. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переосмислення традиційних підходів до організації туристично-рекреаційної діяльності та пошуку моделей, здатних одночасно сприяти ментальному благополуччю особистості, соціальній згуртованості громад і відновленню природного та соціокультурного потенціалу туристичних дестинацій. Метою статті є обґрунтування потенціалу та інструментарію регенеративного туризму для ментального відновлення населення України в умовах системних суспільних трансформацій та визначення перспективних форматів його розвитку. Обґрунтовано, що ментальне відновлення доцільно розглядати не як пасивний відпочинок, а як інтегративний процес, що охоплює психоемоційний, екосенсорний та соціокультурний компоненти. Розроблено концептуальну модель ментального відновлення, яка відображає взаємозв’язок між внутрішніми ресурсами саморегуляції людини та зовнішніми чинниками рекреаційного середовища. Запропоновано організаційно-функціональну модель взаємодії суб’єктів у забезпеченні ментального відновлення туристів, що передбачає координацію чотирьох рівнів: державного регулювання, територіальних громад, суб’єктів господарювання та рекреантів. Встановлено взаємозалежність між процесами індивідуального ментального відновлення рекреанта та відновленням природного, соціального й культурного потенціалу туристичної дестинації, а регенеративний туризм розглянуто як модель взаємного відновлення особистості, території та локальної спільноти. Визначено перспективні формати адаптації туристичного ринку до трансформації споживчої поведінки та зростання попиту на відновлювальні форми рекреації. До них віднесено ретрит-туризм, оздоровчий і велнес-туризм, а також практики повільного туризму. Обґрунтовано, що їх поєднання може створювати передумови для переходу від фокусу на індивідуальному благополуччі до формування взаємної цінності для рекреанта, місцевої громади та території дестинації. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості використання запропонованих моделей та обґрунтованих підходів органами державної влади й місцевого самоврядування, суб’єктами туристичного бізнесу та іншими учасниками туристичної діяльності під час розроблення програм ментального відновлення, туристичних продуктів і стратегій розвитку дестинацій в умовах кризових викликів та повоєнного відновлення України.