Формування екомереж у контексті впливу неорганічних забруднювачів

Abstract

У статті представлено результати комплексного дослідження, спрямованого на оцінку впливу неорганічних забруднювачів на формування екомережі регіону Центрального Побужжя (Україна). Обґрунтовано необхідність урахування просторового розподілу хімічного навантаження у структурному плануванні екомереж, зокрема в процесі визначення меж екокоридорів, буферних зон і природних ядер. Досліджено вміст важких металів (свинцю, кадмію, цинку, міді, нікелю) у ґрунтах, донних відкладах і в надземних частинах рослин. Проаналізовано концентрації нітратів і фосфатів у воді річок і ставків, а також визначено їхній вплив на гідробіонти, зоопланктон, зообентос і риб. Встановлено, що неорганічне забруднення спричиняє порушення мікробіологічної активності ґрунтів, деградацію біоти, спрощення структур природних угруповань, а також активну біоакумуляцію токсикантів у тканинах організмів. У межах зон техногенного навантаження зафіксовано зменшення видового різноманіття фітоценозів на 40–50%, зниження вмісту хлорофілу в модельних рослинах, пригнічення ферментативної активності ґрунтових мікроорганізмів. За допомогою ГІС-аналізу ідентифіковано просторові зони між проєктованими елементами екомережі та осередками підвищеного забруднення. На основі отриманих результатів сформульовано низку практичних рекомендацій щодо адаптації схеми екомережі до умов техногенно трансформованого ландшафту. Зокрема, запропоновано здійснити рекультивацію забруднених ґрунтів, створити буферні лісосмуги, перенести маршрути екокоридорів у більш екологічно стабільні зони, а також запровадити довготривалий екологічний моніторинг. Результати дослідження мають важливе теоретичне та практичне значення для природоохоронного планування, відновлення деградованих екосистем і сталого просторового розвитку регіону.