Науковий потенціал фотографічного джерела як засобу збереження історичної і культурної пам’яті

Abstract

У статті досліджено проблему специфіки фотографічного джерела як засобу збереження історичної і культурної пам’яті, особливості його створення та прочитання залежно від часу та технології фотороботи. Зазначено, що на сьогодні актуальними залишаються питання розвитку теоретичної, методологічної та термінологічної бази фотографічного джерела, способи його відокремлення від усього наявного фотоматеріалу, створення внутрішніх класифікацій та визначення особливостей критичного аналізу. Інтерпретація зображень з часом і технологією зйомок розширить можливості їх використання для наукових досліджень. Автором складено умовну версію основних етапів в історії фотографії. Зауважено, що фотографія стала частиною повсякденності та джерелом її вивчення. Фотодокументи – це візуальне історичне джерело, яке створює наочне і образне зображення події, явища, об'єкта з точним і повним відтворенням «видимої» сторони зображеного факту. При створенні фотодокумента час і місце події збігаються з моментом зйомки, тому фотодокументи представляють велику цінність не тільки з точки зору обсягу і різноманітності інформації, що міститься в них, але і завдяки своєрідній формі передачі подій і фактів дійсності. З точки зору сучасної історичної науки фотографія відноситься до категорії аудіовізуальних джерел, великою перевагою фотографії є створення статичного візуального образу, який допомагає реконструювати минуле в найдрібніших деталях. Повсякденна фотографія дозволяє аналізувати середовище, яке оточує людину, надає інформацію про людей на фотографіях, допомагає простежити зміни в побутових речах, технічному прогресі, рівні виробництва, добробуті населення та сучасних тенденціях. Зроблено висновок, що фотографії є важливими візуальними джерелами для вивчення історії, які мають потужний інформаційний потенціал і багатий візуальний образ минулого.