ЗМАЛЮВАННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ УМАНЧАН В ЕГОДОКУМЕНТАХ НАДІЇ СУРОВЦОВОЇ ТА ПЕТРА КУРІННОГО (ПЕРШЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХ СТ.)

Abstract

У статті розглянуто відображення повсякденного життя уманчан очевидцями-мемуаристами Надією Суровцовою та Петром Курінним в егодокументах – спогадах і щоденниках. Мемуари – важливе історіографічне джерело в дослідженні краєзнавчого аспекту історичного минулого крізь призму суб’єктивного сприйняття автора, здатного спростувати чи підтвердити офіційну точку зору на певні факти або ж показати ситуацію під абсолютно іншим кутом зору. Спогади та щоденники хоча й належать до різних жанрів мемуарної літератури, проте їх ріднить наявність образу учасника подій. Такими учасниками подій в Умані в перше десятиліття ХХ ст. були Надія Суровцова (1896 – 1985) та Петро Курінний (1852 – 1931), котрі залишили по собі егодокументи, у котрих висвітлено цей період. Порівняльний аналіз «Спогадів» Н. Суровцової та щоденників Перта Курінного з точки зору гендерного підходу до відтворення особливостей побуту й повсякденного життя уманчан дає змогу з’ясувати наявність спільних і відмінних рис у текстах мемуаристів різного віку, різної статі в різножанрових мемуарних творах.