НАУКОВИЙ ПОСТУП М.І. ГАВРИЛЕНКА у 40–50-х рр. ХХ ст.

Abstract

Мета дослідження – розкрити особливості науково-дослідницької роботи природознавця М.І. Гавриленка (1889–1971) упродовж 40–50-х рр. ХХ ст. Показати його особисте вміння вивчати природу в умовах тенденційного ставлення до вченого у повоєнний період, зумовленого особливостями біографії. Методологія дослідження ґрунтується на принципах: історичної достовірності, об’єктивності, системності, багатофакторності, науковості та всебічності; використанні методів дослідження загальнонаукових (аналітичних, синтетичних, логічних, класифікації); історичних (проблемно-хронологічних, порівняльно-історичних, історико-генетичних, ретроспективних) та міждисциплінарних. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в новітній історії вивчено наукову спадщину зоолога М.І. Гавриленка на основі опублікованих ним праць упродовж 40–50-х рр. ХХ ст. Встановлено, що, попри негативне ставлення соціуму до вченого, він продовжив продуктивно працювати. Для формування науково достовірних результатів вивчення різних класів тварин він використовував методи зоології, а також ботаніки, анатомії, остеології, фізіології, фізичної географії, геології, палеонтології, екології, біоценології та інших наук. Висновки. В результаті практично 20-річного вивчення фауни хребетних Полтавщини вчений отримав кілька принципових результатів: 1) виявив зміни видового складу, 2) поглибив знання про маловідомі види тварин, 3) дослідив герпетофауну Полтавщини, чим розширив коло власних наукових інтересів, 4) уточнив питання зоогеографії тетервака (тетерева) в історичній ретроспективі, 5) провів порівняльно-видовий аналіз птахів Роду Очеретянка для різних екотопів у біогеоценозі, 6) провів у часово-просторовому континуумі (1929–1958) аналіз нових і маловідомих видів птахів на Полтавщині, 7) продовжив формування унікальної орнітологічної колекції. Загалом наголошено, що науковий поступ зоолога М.І. Гавриленка у зазначений період був продуктивним і результативним.