Освіта як прояв самореалізації Правобережної шляхти у першій половині ХІХ ст.

Abstract

У XVIII столітті Річ Посполита потрапила в орбіту геополітичного впливу Росії. Російський вплив і втручання у внутрішні справи сусідньої держави особливо посилилися після 1768 року, що в результаті закінчилося участю імперії Романових у трьох поділах Литовсько-Польської держави (1772, 1793, 1795). Нові суспільно-політичні умови, в яких опинилася шляхта Правобережної України, поступово вплинули і на таку галузь, як освіта. Саме тому у першій половині ХІХ століття боротьба за деполонізацію освіти у трьох губерніях Правобережної України велась російською владою з особливою впертістю і послідовністю. Це здійснювалось під патріотичними гаслами зміцнення держави, влада спекулювала почуттям громадянського обов’язку і обставляла справи так, що ініціативи закриття шкіл, заборони польської мови йшли від самих поляків. Проте варто відзначити, що фактично до 1830 року, ці спроби були малоефективними та мали локальний характер. Польські школи було ліквідовано, і щоб якось компенсувати брак навчальних закладів, вирішено було діяти наступним чином. Спочатку метою була безпощадна русифікація освіти шляхом створення російських шкіл в повітових центрах.