Міфологема «вода» як символічне втілення творчого начала в драматургії Лесі Українки.

Abstract

У статті зроблено спробу висвітлити особливості інтерпретації та трансформації Лесею Українкою архетипних значень міфологеми «вода» в драмі-феєрії «Лісова пісня». Результати дослідження дають можливість стверджувати, що письменниця не відмовляється від вироблених фольклорною традицією означень водної стихії як втілення первісної субстанції, першопочатку, ідеї андрогенного злиття чоловічого і жіночого начала в екстазі кохання, метафоричного оновлення, очищення, загибелі старого світу і творення нового та водночас конечності буття і нового відродження. Однак можна відзначити наявність у тексті авторського символічного емоційно забарвленого особистісного підтексту, у якому вода символізує переступ поза межі буденності задля набуття енергії творчості без якої неможливе мистецтво.