Фразеологія щоденникового дискурсу української мови першої половини ХVІІІ ст.

Abstract

У статті зреалізовано спробу проаналізувати мінімальний фразеологізм за рукою / за руками, засвідчений у щоденникових записах української верхівки першої половини ХVІІІ ст. Аналіз фразеологізму передбачав з’ясування семантичної структури лексеми рука, вивчення мовних (українсько-польських, українсько-російських, російсько-польських) контактів, залучення писемних пам’яток інших стилів і жанрів. З’ясовано, що утворення фразеологізму-канцеляризму мотивоване метафоричним зсувом в іменнику рука, що зазнав контекстуальних семантичних трансформацій і почав у сфері діловодства вживатися на позначення результату дії – підпису. Функціювання синонімічної пари рука – подписание / подписанье ʻпідпис’ у російській мові позначилося на утворенні мінімального фразеологізму за рукою внаслідок лексичної субституції іменникового компонента в запозиченій конструкції za podpisem. Географія українських пам’яток та контекстуальне оточення дають підстави стверджувати про вплив російської мови на поширення прийменниково-іменникової конструкції в українській.