Образи видимого і невидимого світу у творчості Лесі Українки і Михайла Коцюбинського

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз художнього втілення образів видимого і невидимого світу у творчості Лесі Українки та Михайла Коцюбинського – видатних представників українського модернізму. Досліджено, як вони використали міфологічні та фольклорні мотиви для розкриття глибоких філософських і психологічних аспектів людського буття. Зокрема, розглянуто драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня» як знаковий твір, де реальний світ людей переплітається зі світом міфічних істот. Виявлено, що Мавка, Лісовик та інші персонажі виступають не просто казковими героями, а носіями ідеї гармонії між людиною та природою, свободи духу та морального вибору. Проаналізовано, як авторка через систему контрастів (реальне/фантастичне, тілесне/духовне) вибудовує складну філософію, що уособлює перемогу духовності над буденністю і трагічне відчуження від природи. Також детально розглянуто повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків», де вірування гуцулів у надприродне є не лише художнім тлом, а й основою сюжету. Доведено, що образи нявок, чугайстрів, мольфарів формують світогляд героїв і підкреслюють нерозривний зв’язок людини з природою, родовою пам’яттю і традиціями, занурюючи читача в унікальну етнокультурну атмосферу Карпат. У роботі обґрунтовано, що взаємодія видимого й невидимого світів у творчості обох авторів є ключем до розуміння їхніх художніх систем та унікального світогляду, що віддзеркалює глибину й автентичність української культури. Дослідження має міждисциплінарний характер і може бути використане для розробки методичних рекомендацій у шкільному курсі літератури.