Філософсько-символічне значення Води в українській етнокультурі

Abstract

Вода – символ початку і кінця всього сущого на землі: з’являється вода – з’являється життя, зникає вода – приходить кінець усьому живому. Людина з найдавніших часів перебувала у тісному взаємозв’язку з навколишнім світом, підтримувала гармонійні стосунки з природою, адже дуже чітко усвідомлювала, що від її життєдіяльності залежить цілісність природного довкілля, зокрема збереженість і якість усіх його компонентів. Людина – невід’ємна частинка її величності Природи, тому в ній знаходимо ознаки Останньої. В системі українського народного світогляду особливе місце належить віруванням і обрядам, пов’язаним із водою. Образ-символ Води несе астральну силу й енергiю, розкриває свою святiсть, формуючи українську етнокультурну традицiю.