Практичне поле Уманського училища землеробства і садівництва у другій половині XIX - на початку XX ст.

Abstract

У статті досліджується історія становлення сільськогосподарської дослідної справи в Уманському училищі землеробства та садівництва на прикладі практичного поля, реорганізованого у практичне господарство на комерційній основі від його створення до початку XX ст. З’ясовано, що при значній практичній підготовці в навчальному процесі училища велике значення приділялось науковим дослідженням: воно було одним із засновників дослідної справи не лише в регіоні, а й в Україні. Встановлено, що навчально-виробнича та науково-дослідна база училища була достатньою для проведення науково-дослідної діяльності. Відзначено, що діяльність В. В. Пашкевича в Уманському училищі сприяла подальшому розвитку плодового та декоративного садівництва, виноградарства в Російській імперії, а пізніше і в Україні. Наголошено, що С. М. Вуколов вперше організував, працюючи в Уманському училищі садівництва і землеробства викладання овочівництва на науковій основі, а В. І. Едельштейн – запровадив використання утепленого ґрунту. Встановлено, що П. Г. Шитт перший в училищі розпочав вивчення кореневої системи та живлення плодових дерев, закономірностей росту й циклічності їх онтогенетичного розвитку. Доведено, що різнобічна науково-педагогічна діяльність вчених – викладачів Уманського училища мала важливе просвітницьке та практичне значення для покращення рівня сільськогосподарського виробництва, ведення його на науковій основі.