Культурний код як засіб невербальної комунікації

Abstract

Під час передачі паралінгвістичної комунікації мовні одиниці додатково передають їх інтерпретації (емоційні, прагматичні, суб’єктивні тощо). Паралінгвістичні засоби присутні на різних рівнях комунікації, і саме вони надають максимальну насиченість як змістовій, так і емоційній інформативності. При аналізі художнього твору важливим є не лише аналіз способів відображення невербальної поведінки героїв, але й її роль у створенні образу персонажа. У символічному обмінному процесі люди з різних культурних суспільств (у нашому випадку це азійські іммігранти першого та другого поколінь та корінні американці) кодують і розшифровують усні та невербальні повідомлення в різних значеннях. Проте неправильне символічне «розшифрування» невербальної інформації може створювати культурні бар’єри, які виникають через відмінності в способах життя, соціальному стилі, традиціях, світогляді, філософії, релігії. Одиниці номінації несловесної поведінки є вагомим складником не тільки системи мови, але й художнього мовлення, що виступає засобом створення образу літературного героя й реалізації намірів автора в тексті твору. Присутність невербальних засобів у художньому творі дозволяє «читати між рядками», розшифровувати інформацію, закладену автором і глибше розуміти не лише зовнішній, але і психологічний портрет героя. Саме засобами паралінгвістики автор сповна передає образ героя, наближає художній світ до реальності. Звичайно, комунікативні функції сигналів мови тіла пов’язуються з контекстом, в якому і відбувається це спілкування.