Договір дарування як спосіб уникнути покарання за корупційні злочини

Abstract

Статтю присвячено аналізу теоретичних і прикладних аспектів використання договору дарування у корупційних цілях, а також виробленні дієвих шляхів ідентифікації, профілактики та перешкоджання такого способу уникнення покарання за злочини, пов’язані з корупцією. У ході аналізу встановлено, що в Україні практикується два способи уникнути покарання за корупційні злочини з використанням договору дарування: одержання неправомірної вигоди шляхом укладання договору дарування, коли хабар приймає форму юридично оформленого подарунка; передача майна третім особам, не залежно від його походження, щоб у разі визнання судом обвинувачуваного винним у корупційному злочині, уникнути покарання у вигляді конфіскації майна. Розглянуто деталі справи про корупцію в «Укрзалізничпостач» та прецеденту визнання Верховним судом України недійсним (фіктивним) договору дарування десяти елітних земельних ділянок і восьми столичних квартир унаслідок доведення мотиву сторін щодо ухилення від арешту майна та запобігання його конфіскації. Встановлено, що процес доведення факту фіктивності договору дарування як інструменту уникнення покарання за корупційні злочини у судовому порядку є складним і тривалим (близько 4 років). Доведено, що характерною рисою фіктивних договорів дарування як способу уникнути покарання за корупцію є невідповідність мотиву сторін і мети правочину, що полягає у намаганні уникнути покарання за корупцію, а не виключно відчуження майнових прав на користь обдаровуваного. Рекомендовано норми законодавства про запобігання корупції у частині дарування та одержання подарунків розширити на всі категорії державних службовців. Запропоновано законодавчо закріпити чіткий та прозорий контроль за договорами дарування шляхом перевірки дарувальника та обдаровуваного на наявність відкритих кримінальних проваджень за корупційним злочином у Єдиному реєстрі досудових розслідувань на дату вчинення правочину.