ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ЕМОЦІЙНОГО НАВЧАННЯ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ ОСОБИСТОСТІ ТА РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

Abstract

У статті здійснено теоретичне обґрунтування значущості соціально-емоційного навчання (СЕН) як інноваційної освітньої практики, що сприяє соціалізації особистості та формуванню комунікативної компетентності в умовах сучасних суспільних викликів, зокрема війни в Україні. Актуальність проблематики зумовлена масовою психологічною травматизацією населення, зростанням емоційної нестабільності, порушеннями соціальних зв’язків та необхідністю формування стійкого, згуртованого громадянського суспільства. У дослідженні проаналізовано наукові підходи до розуміння СЕН, розкрито роль педагогів і психологів у його впровадженні, а також охарактеризовано ключові компоненти програм «Веселі друзі» та «Зерна», які реалізуються за підтримки Міністерства освіти і науки України, The LEGO Foundation та Гарвардської вищої школи освіти. Обґрунтовано, що СЕН формує базові життєві навички – саморегуляцію, емпатію, відповідальне прийняття рішень, ненасильницьку комунікацію – що є критичними для ефективної адаптації особистості у кризових і посткризових умовах. Методологічну основу дослідження становлять документальний аналіз, контент-аналіз, огляд інноваційних кейсів та порівняльно-правовий метод. Представлено аналітичний огляд сучасних українських і міжнародних практик впровадження СЕН у закладах освіти. Підкреслюється потреба наукового осмислення, локалізації та системної інтеграції СЕН в освітню політику України задля формування емоційно здорового, соціально відповідального покоління