Вплив виробничого типу сільського господарства на родючість ґрунтів

Abstract

Намагання «вписати» сільськогосподарську діяльність в наявний біокліматичний потенціал має давню історію, а методика таких досліджень має багаторічні напрацьовані традиції. Ідея відповідності певної галузі сільського господарства тому природному ландшафту, в якому вона розвивається, (рівень зональності) пронизує найвідоміші класичні роботи В.В.Докучаєва, М.І.Вавілова, О.С. Єрмолова, О.В.Чаянова, О.М.Челінцева. Селянин, його сім’я, усі домашні тварини і сільськогосподарські угіддя споконвіку «гармонізувались» у таку-собі екосистему, баланс речовини у якій був «замкнений» на певний природний ландшафт. Спільною рисою для виробничих типів господарств, що формуються у лісостепу України, є переважний розвиток ґрунтовиснажливих галузей рослинництва (переважно олійних та буряка), які без екологічної «підтримки» галузями тваринництва сприяють катастрофічній втраті ґрунтами їхньої природної родючості.