Вплив художньої літератури на формування природничо-екологічної компетентності дитини

Abstract

У статті з’ясовано, що природничо-екологічна компетентність – це важлива складова частини культури поведінки; здатність дитини проявляти себе в різних життєвих ситуаціях, які пов’язані зі ставленням до навколишнього середовища, до живих організмів, до законів природи. Визначено, що серед завдань дошкільного виховання визначено формування основ екологічної компетентності, морально-ціннісних орієнтацій особистості, що є необхідною передумовою розуміння сутності природи, переосмислення власної поведінки в межах гуманістичних ціннісних орієнтирів щодо природи. З’ясовано, що твори художньої літератури є важливішим засобом формування природничо-екологічної компетентності.Встановлено, що у кожній віковій групі реалізуються певні програмові завдання ознайомлення дітей із природою. Вони передбачають поступове засвоєння природничих знань. Діти повинні мати чітке уявлення про цінність природного довкілля, його надзвичайне значення для життя людини, а також знати про те, що людина впливає на довкілля, що його екологічний стан залежить від її діяльності.Зокрема, обґрунтовано, що педагогам необхідно враховувати, що сучасний освітній процес повинен бути спрямований на формування психологічних властивостей особистості,таких: потреба у спілкуванні з природою, інтерес до пізнання її законів, мотиви поведінки й діяльності з охорони природи.Встановлено, що поетико-прозаїчна природа художніх творів відкриває широкі можливості для педагогів-практиків та батьків, які під час співпраці з дітьми можуть оперувати їхніми здібностями активних слухачів, враховуючи соціально-педагогічний ефект казки. Узагальнено, що виховання через художню літературу призводить до значних змін емоцій, почуттів дитини, що сприяє виникненню в дитини живого відгуку на різні події життя, перебудовує її суб’єктивний світ.