Тенденції розвитку літературознавчого аналізу української поезії: перспективи наукових досліджень

Abstract

У сучасних наукових дослідженнях надається перевага новим підходам до літературознавчого аналізу поезії, зокрема української. Метою статті є визначення тенденцій розвитку літературознавчого аналізу української поезії та перспектив наукових досліджень у цьому контексті. На основі контент-аналізу наукових досліджень було виявлено базові та допоміжні тенденції літературознавчого аналізу поезії. Доведено, що в основу більшості українських досліджень покладено підходи для аналізу поезії, представлені в закордонних публікаціях, передусім американських (22%) і британських (16%). Серед базових переважають міждисциплінарний (18%) та інтертекстуальний (15%); серед допоміжних – когнітивний (20%), метафоричний (18%) і статистичний (15%). Визначено розподіл за іншими базовими підходами, зокрема постколоніальний дискурс – 13%, психолінгвістичний – 12%, корпусний аналіз – 12%, екокритика – 10%. З’ясовано, що на відміну від закордонних досліджень, у яких переважають інформаційні технології в літературознавчому аналізі поезії, в українських дослідженнях вони охоплюють тільки 10%. Менш активно застосовуються також традиційні допоміжні підходи, зокрема компаративний (15%), дискурсивний (15%) і герменевтичний (15%).Перспективним видається застосування нейронних мереж у наукових дослідженнях, зокрема технологій стеження за рухом очей, нейровізуалізації та психолінгвістичних експериментів, а також інноваційних технологій і сучасного програмного забезпечення на основі штучного інтелекту для аналізу особливостей поетичних творів.